Small Talk: Олексій Коган про «Джазові історії з Олексієм Коганом»

Олексій Коган - один із найбільших українських знавців музики і дуже добре вміє розповідати різні історії мовою джазу. За свій довгий професійний шлях він назбирав багато з них, пов’язаних з концертами, фестивалями, зустрічами з видатними музикантами та їхніми композиціями. Деякі він розповідає на своїх радіоефірах, а деякі під час концертів — таких як «Джазові історії», які можна буде послухати вже цієї осені. Культовий київський заклад Saint Bar презентує серію вечорів «Джазові історії з Олексієм Коганом» та JAZZ in KYIV BAND. Концерти відбуватимуться раз на місяць, починаючи з 25 жовтня. Про музику та новий проєкт він розповів журналістці Крістіні Цап.

Як виникла ідея проведення серії вечорів «Джазові історії з Олексієм Коганом»?

Основною мотивацією є величезне щастя для будь-якого музиканта проводити концерт під час війни. Костянтин Мішуков запропонував проводити серію вечорів «Джазові історії» раз на місяць, і ми сподіваємося грати так, щоб у жодному виступі не було повторень.Наша ідея відрізняє нас від інших унікальністю підходу. По-перше, я, як літня людина, міг ще познайомитися з купою талановитих музикантів, які вже не з нами. Я розумію, що багато людей цікавлять не лише музичними досягнення артиста, але й те, яка він особистість за лаштунками, якими цінностями живе, що його надихає та робить щасливим. Ця ідея дала поштовх створити джазові історії. Музика говорить сама за себе, ми навчимося розуміти блюз краще, ми спробуємо довести, що музику можна побачити.

Як ви вибирали композиції для цих концертів?

Ми віддаємо перевагу композиціям, про які люди знають менше. Ми не граємо, так звані, джазові стандарти. Якщо ми й вирішуємо зіграти їх, то ставимо перед собою завдання переосмислити та аранжувати їх так, щоб слухач відчував суть і відкривав для себе щось нове. У світі джазу існує така аксіома, що якщо ти граєш одну й ту ж пісню так, як усі, тебе обдурюють.

Яка музика грає в вашому плейлісті зараз?

«Андата» Рюіті Сакамото мого улюбленого японського композитора. Останнім часом я розумію, що музика, яку ми виконуємо, не обов’язково повинна бути джазом. У 21 столітті музика перетинає жанрові межі: це імпровізація, яка може взаємодіяти з елементами народної чи поп-музики, і навіть більше. Це може бути що завгодно. Проте, щодо «Андата», ця композиція залишається для мене символом невиконаної мрії. Зі смертю Рюіті Сакамото померла моя надія привезти його в Україну, ми вже були в одному кроці від його концерту, але через ковід та його онкологічні ускладнення ця мрія залишилася нереалізованою.

Як ви бачите майбутнє джазової музики в Україні?

Ніяк, я вам одразу скажу. Ніяк я не бачу. Я дуже люблю композитора Телоніуса Монка, якого запитали, куди іде джаз? Він відповів: «Звідки я знаю, куди він іде, може він іде в дупу». Мені здається, майбутнє джазу полягає у поєднанні джазової мови та культури з іншими стилями: народними, класичними, рок-музикою, мовою поп-музикантів. У моєму словнику абсолютно немає такого слова, як «попса». Це не поваги до популярної музики чи масової культури. Наше завдання – зробити так, щоб люди, які не слухають джаз, вростали у нього з популярної музики, як дитина з коротких штанців.

Авторка інтерв’ю: Крістіна Цап

Читайте також: SMALL TALK: ДЖАМАЛА ПРО УЧАСТЬ У ФІЛЬМІ “СМАК СВОБОДИ”