Small Talk: дизайнерка Поліна Веллер про колекцію керамічних прикрас за мотивами кримських майстрів

На думку дизайнерки Поліни Веллер, мода покликана відображати суспільні запити та політичні віяння, що й намагається втілювати у своїх колекціях. Про нову колекцію керамічних прикрас, в яких закодовано культурні традиції корінного народу Криму та досвід роботи в художній резиденції, вона розповіла в інтерв'ю Marie Claire Ukraine.

Розкажіть про нову колекцію та як вона народилась?

Колекцію одягу “Oyma”, яку було представлено на Ukrainian Fashion Week no season 2021, я створила у співпраці з відомим українським художником Рустемом Скибіним. Ойма – це аутентичні кримські витинанки, які створює Рустем.

Колекція вийшла самобутня, й ми з Рустемом вирішили продовжити співпрацю. Цього разу ми створили прикраси з кераміки, які виконані у старовинній техніці кримських майстрів “Quru Isar”. Сьогодні важливо якомога більше розповідати та привертати увагу до народного мистецтва, оскільки в нього закодовано історію розвитку нації, її уявлення та ментальність.

Через трансформацію, переосмислення народних ремесел в сучасному мистецтві люди з усього світу мають змогу наблизитись до української культури. Будувати майбутнє важливо з усвідомленням першооснов. З такими думками і вирішила створити прикраси для нової колекції.

Хто вас консультував під час роботи над колекцією?

Продюсером проекту виступила я, бо ще на початку чітко розуміла, якою має виглядати колекція по закінченню роботи над нею. Рустем Скибін зробив основи для прикрас, також ми багато консльтувалися з кримськотатарськими творцями.

Що нового про українську культуру ви дізналися під час роботи над колекцією?

Під час війни я вирішила розширити свої знання про українських митців, чия творчість мала вплив на українське сусупільство та прагнення незалежності, зокрема – Степана Бандеру, Івана Мазепу, Симона Петлюру.

Розкажіть про співпрацю з Еміне Джеппар. Чому ви обрали саме її героїнею для лук буку?

Вперше я побачила Еміне на виставці в «Дивовижні історії Криму», що проходила в Мистецькому Арсеналу три роки назад. Пам’ятаю, що Еміне була у блакитному діловому костюмі з блакитною фесою. Її образ настільки вразив мене, що я підійшла зробити їй комплемінт. За два місяці після нашої зустрічі я почала працювати над колецією «Ойма», а пізніше над колекцією прикрас. Коли постало питання хто буде обличчям колекції, я почала шукати серед красивих. та цікавих кримськотатаркських жінок, й згадала про Еміне й запропонувала їй. Вона погодилась. (Усміхається.)

Розкажіть про виставку у Канаді. Як народилась ідея її створення?

Я – дизайнер одягу, а мої друзі – переважно художники. В перший місяць війни багато хто з них виїхали, й пропонували мені також виїхати з ними. Я подумала, що якщо вже їхати до чужої країни, то з арт-місією до резиденції художників. Нашвидкоруч я зробила нове резюме й надіслала до майбутніх резиденцій художників. Завдяки інтернаціональній группі Artist AtRisk моє резюме побачила галерея Écart і запропонувала в телефонному режимі зробити виставковий проект в Канаді. Я не повірила та попросиа надіслати лист з їхньою пропозицією. Одрі, менеджерка каадської резиденції відповіла що два дні назад вже відпривили його на мій мейл… Дійсно, на пошті на мене чекав лист від неї. І я була просто на сьомому небі від цієї новини! Звісно я погодилась на пропозицію. Це була моя перша в житті 4-місячна художня резиденція, де я змогла присвятити час роботі над експозицією PIECE INSIDE YOU, яка відкрилась 1 вересня в галереї L’Ecart. Вона присвячена російсько-українській війні та тим почуттям, які переживаю зараз як й інші українці. Інсталяція поєднує у собі різні історії в одній картині. Про згуртованість українців під час російської навали, боротьбу за свою країну на всіх фронтах, зазіхання на наші поля пшениці – в ній перегукуються головні на сьогоднішній день для українців теми.

Як війна позначилася на вашій творчості та повсякденному житті?

З першим гуркотом вибухів та артилерійської перестрілки, мені хотілося поринути з головою в творчість, щоб не залишилось нічого крім створеного мною. Й цим відволікти близьких від невідомого та неконтрольованого, від того що на разі ми змушені називати реальністю. І якийсь час це мені вдавалося. Я бралася за різні художні міні проєкти… а потім якось я читала стрічку новин у соцмережі, й зловила себе на тому що поринаю в світ мертвих, розглядаючи померлих людей… І я з новими силами ще більше занурилася в творчість та власні проєкти.

Читайте також: SMALL TALK: ДАРІЯ АЛЬОШКІНА, МИСТКИНЯ, ВИТИНАНКАРКА ПРО ВПЛИВ ВІЙНИ НА ТВОРЧІСТЬ