«Я наче була частиною оркестру, де Коппола – диригент»: ексклюзивне інтерв’ю Наталі Еммануель напередодні прем’єри «Мегалополісу»

Місандея, віддана служниця Денеріс Тарґаріен з «Гри прстолів», геніальна хакерка Рамзі з «Форсажу», а тепер – ще й виконавиця головної жіночої ролі у найамбітнішому фільмі самого Френсіса Форда Копполи «Мегалополіс». Все це – про Наталі Еммануель, що має рідкісну акторську здатність однаково комфортно почуватися як у світі артхаусу, так драматичних серіалів, ба навіть бойовиків.

«Мегалополіс», який виходить в кінотеатрах України, включно з IMAX, 26 вересня – це унікальний проєкт одного з найвидадтніших режисерів сучасності. Над його ідеєю режисер «Хрещеного батька» та «Апокаліпсис сьогодні» працював цілих 40 років, а у створення фільму вклав власні $120 млн, які отримав від продажу кількох своїх виноградників і виноробні.

У цьому проєкті – візуально вражаючій фантастичній антиутопії – Коппола проводить паралелі між Давнім Римом і нашим часом, доходячи висновку, що зараз суспільство потерпає від тих самих проблем, що й тисячоліття тому.

У центрі сюжету – Цезар Катіліна (Адам Драйвер), геніальний архітектор та митець, який вміє зупиняти час та бачити крізь виміри. Він мріє створити утопічний Мегалополіс на руїнах занедбаного і корумпованого Нового Риму, у якому вгадується Нью-Йорк. Катіліна – частина Нового Риму, проте його гнітить питання: чи суспільство, в якому він живе, насправді гідне порятунку?

Окрім Адама Драйвера, у фільми задіяний цілий пул топових акторів: Джанкарло Еспозіто, Обрі Плаза, Шайя ЛаБафф, Лоуренс Фішборн, Джейсон Шварцман, оскароносні Дастін Гоффман і Джон Войт. Також Коппола запросив долучитися до касту власну сестру, акторку Талію Шайр, відому за роллю Конні Корлеоне з «Хрещеного батька».

Наталі Еммануель зізнається, що спочатку почувалася трохи ніяково у такій серйозній акторській компанії, але додає, що такий досвід однозначно був того вартий. В ексклюзивному інтерв’ю Marie Claire акторка розповіла як проходила проби у «Мегалополіс» на платформі Zoom, чи дійсно, як дехто каже, на знімальному майданчику царював хаос, та чому вона вважає цей фільм справжнім любовним листом до людства.

Наталі, весь світ знає вас за «Грою престолів». Після закінчення серіалу ви також знялися у чотирьох частинах «Форсажу». Але у вашій кар’єрі ще не було проєкту такого рівня, як «Мегалополіс», – із настільки зірковим складом і настільки легендарним режисером…

Саме так. І, зізнаюся чесно, тут я вважала себе новачком. Адже поруч – люди, на яких я рівнялася роками, і це було досить лячно. Ці актори – велетні в нашій професії, важковаговики. І я дуже вдячна за те, як ми всі підтримували одне одного протягом усього процесу. Всі були настільки віддані ідеї втілення цієї історії, яка зростала, еволюціонувала і виношувалася в голові Френсіса протягом 40 років.

Зніматися у «Мегалополісі» – це бути частиною оркестру, де він Коппола – диригент. Цей досвід – коли ти служиш баченню геніального режисера –  це щось таке, що я ніколи раніше не переживала і, можливо, більше ніколи не переживу.

А як взагалі ви потрапили до цього проєкту?

Це довга історія (Усміхається). Я вперше почула про «Мегалополіс» ще до пандемії: мій агент Ендрю Роджерс з Independent Artist Group звернув на нього увагу, розповів мені і пообіцяв стежити за цим проєктом. І в результаті вже скоро ми зустрілися із Френсісом. Це було доволі невимушено та розслаблено – ми поговорили, випили по чашці чаю. Загалом, це зовсім не відчувалося як прослуховування. Френсіс трохи розповів мені про фільм та персонажку Юлію, котру я мала б зіграти. Навіть дав прочитати сторінку зі сценарію.

Але тоді мене не встигли затвердити: почався ковід, зупинилася вся кіноіндустрія – і «Мегалополіс», звісно, теж.

Вдруге наші шляхи з Френсісом перетнулися вже 2021 року. Я тоді була в Будапешті, де знімалася у головній ролі в горор-трилері «Запрошення». І тоді ми з Френсісом зідзвонилися через Zoom. І саме в  Zoom я фактично мала прослуховування на роль. Хоча, знову ж таки, це не виглядало, як звичайні проби. З Френсісом все незвичайно. Ми грали в цікаву гру, де він попросив мене вибрати рядок із пісні, фільму, вірша абощо. Чесно кажучи, зараз навіть не пам’ятаю, що саме я обрала, але він попросив мене промовляти цей рядок у різних ситуаціях. Сказати його як жарт, як погану звістку, або ж так, наче я щойно дізналася найгірші новини у світі, чи навпаки – найкращі. І так знову й знову, в усіляких варіаціях. Ось так ми спілкувалися та пізнавали один одного. А за кілька тижнів – без жодного офіційного процесу кастингу – мені подзвонили та повідомили, що я отримала у «Мегалополісі» головну жіночу роль.

Розкажіть про свою героїню.

Юлія – світська левиця і улюблена донька першого афроамериканського мера Нового Риму Цицерона, якого грає Джанкарло Еспозіто. Коли Юлія закохується у Катіліну, то починає жити наче між двох вогнів. Адже ідеаліст Катіліна зі своїми ідеями справедливої перебудови міста є головним супротивником її батька, котрий навпаки прагне зберегти корумповане статус-кво. Тож Юлія опиняється між двома світами і намагається знайти своє місце в них.

Дехто каже, що на знімальному майданчику «Мегалополіса» панував справжній хаос. Чи це справді було так?

Хтось каже хаос, я скажу – творчий процес (Усміхається). Так, було багато несподіваних і неочікуваних моментів. І хоча іноді це може бути складно, але це – частина процесу пошуку відповідей. Це створює справді унікальний досвід.

Були дні, коли ти приходиш на майданчик і питаєш себе: «Що ж сьогодні станеться?». Це можна співвіднести зі знайомим кожному відчуттям, коли ти прив’язуєшся до якогось місця, обставин, де відчуваєш себе в безпеці, – і тут раптом треба зробити стрибок у невідоме. Але іноді саме цей стрибок і дає тобі свободу. Це лякає, але й звільняє водночас. Під час знімань у «Мегалополісі» я часто наче знайомилася сама із собою заново – як з акторкою, як з мисткинею, як з людиною. Це завжди корисно – зустрічати себе та просто діяти. Як кажуть: «Відчуй страх, але роби все одно».

Інші актори думають так само, як і ви?

Це треба питати в них (Сміється). Але ми всі на майданчику дуже багато експерементували, і точно відчували від цього спільний драйв. В нас були такі імпровізаційні акторські вправи типу репетицій – і деякі з них увійшли до фільму, оскільки виявилися дуже корисними як спосіб розширити свої акторські межі та відкритися процесу.

У яких сценах це можна побачити?

На жаль, не маю права казати. Але, можливо, коли побачите фільм, то самі зможете вгадати.

Загалом, я багато чому навчилася від спонтанного, грайливого і експериментального підходу Копполи. Те саме стосується й акторів навколо мене, яких я бачила – і спостерігала, як вони роблять і відчувають те саме, що й я.

Цей фільм дуже виходить за межі голлівудських законів, де високо цінується цілісність наративу. Але я відчуваю себе дуже щасливою бути частиною чогось настільки безкомпромісного. Ну і не забуваємо про те, що ми говоримо про одного з найвидатніших режисерів, який може собі таке дозволити.

І я дуже сподіваюся, що в майбутньому зможу працювати з іншими такими ж високошанованими людьми.

Роботу з одним з них – легендарним режисером Джоном Ву – ви вже почали. Адже ви зіграли головну роль у його власному англомовному римейку його ж фільму 1989 року «Найманий вбивця». Розкажіть про цей проєкт.

Він відрізняється від оригіналу по-перше тим, що тут у головній ролі я – жінка, а не чоловік, як це було в першому фільмі. Інше й місце дії – тепер це не Гонконг, а Париж.

Це був дуже цікавий і відповідальний досвід. Адже одна справа – перезняти такий культовий фільм, що саме по собі дуже лякає, адже оригінал неймовірно крутий. Та зовсім інша – перезняти його ще й з тим же режисером, а також і додати культурний зсув, який поєднує східні та західні стилі бойових сцен.

Для мене було честю працювати з Джоном Ву. Він у своїй режисері дуже романтичний: він наче танцює з камерою, і зйомка здається дуже динамічною, ба навіть трохи сексуальною (Усміхається).

Та вернемося до «Мегалополісу». Після світової прем’єри у Каннах думки критиків розділилися: хтось називає цю стрічку пророцтвом генія, хтось – маячнею безумця, хтось прогнозує їй культовий статус, хтось – провал. А як думаєте ви? І про що взагалі для вас цей фільм?

Такі оцінки поза моїми компетенціями. Але загалом з фільмами часто буває, що критики та глядачі оцінюють їх зовсім по-різному. В кар’єрі Френсіса є багато стрічок, які з часом продовжують викликати нові питання, і цей фільм, здається, теж буде одним із таких.

Можу сказати одне: ми всі як митці створили цей фільм і вклали в нього все, у що вірили. Зробили все можливе.

«Мегалополіс» відчувається як справжній заклик до дії. Він ставить важливі питання. Попри всі жахливі, важкі та руйнівні реалії світу, в якому ми живемо, – чи можемо ми зробити цей світ кращим, і як саме?

Я дуже сподіваюся, що «Мегалополіс» залишить у глядачів відчуття надії. Адже це насправді – любовний лист до людства.



ФОТО: Пресслужба Адастра

Читайте також: ЕКСКЛЮЗИВ: ІНТЕРВ’Ю З П’ЄРОМ НІНЕ, ВИКОНАВЦЕМ ГОЛОВНОЇ РОЛІ У ФІЛЬМІ «ГРАФ МОНТЕ-КРІСТО»