Small Talk: Павло Маков, художник про участь у Венеційській бієнале

На 59-ій La Biennale di Venezia - Венеційській бієнале - Україну представив харківський художник Павло Маков. Він презентував проєкт "Фонтан виснаження. Висока вода".

Фото: instagram/ukrainianpavilioninvenice by @enikiforov

Для Макова фонтан і вода в ньому – це символи влади. Непрацюючий фонтан – це метафора безвладдя в суспільтві. Зараз “Фонтан виснаження” представляє собою піраміду з 78 бронзових воронок, розташованих на 12 рівнях, по яким тече вода. Кожна воронка роздвоюється, розділяючи воду на кожному рівні. Коли вона досягає третього рівня, потік перетворюється на тонкий струмок. На 12 рівні вода ледь просочується крізь останні воронки.

Коли почалась війна, воронки вдалося вивезти з Києва куратору Марії Ланько. В Італії фірма-підрядник проєкту архітектурної майстерні “Форма” допомогла довести до кінця запланноване художником.

Павло Маков — Фото: instagram/ukrainianpavilioninvenice by Sasha Maslov

У чому суть проєкту «Фонтан виснаження. Висока вода»?

Це метафора виснаження. Я почав працювати над цим проєктом на початку 90-х. Тоді це було навіяно локальними проблемами з водопостачанням у Харкові, на разі проблема виснаження ресурсів – глобальна. І не тільки матеріальних та природніх, а й психологічних. Мова йде про зношеність наших міждержавних та етичних відносин у сьому світі. Вдумайтесь, 20 років назад ми повалили Берлінську стіну, а за цей час у світі була зведена велика кількість нових стін між державами по всьому світу. Я вже не кажу про повну втрату нашої приватності з появою та розвитком цифрових технологій.

До якого предмету мистецтва вам подобається повертатися?

Загалом, мені подобається повертатися до Італії. Ми з дружиною потрапили до неї, коли нам було по 50. Та ми вирішили вивчити італійську, й на сьогодні я вільно читаю італійською та даю майстер-класи з мистецтва.

Радо б вкотре поглянув на останню роботу Тіціана – «П’єта», яка зараз знаходиться у Академії образотворчих мистецтв у Флоренції. З іншого боку, я люблю Уффіци, й завжди затримуюсь біля роботи «Битва при Сан-Романо» Паоло Учелло.